Мар’яні Маркевич – 21. У планах – гандбол, кохання та Олімпійські ігри

Сьогодні, 5 січня, у переддень Святвечора, гандболістці львівської «Галичанки» Мар’яні Маркевич виповнився 21 рік. Оскільки дівчина народилася незадовго до таких великих свят, їй дали друге ім’я – Марія. Уродинниця вважає себе щасливою людиною, бо зуміла чимало досягнути власною працею.

-Не можу стверджувати, що все, задумане мною, здійснилося, – ділиться з нами Мар’яна, –  однак одне з найосновніших бажань реалізовано: я закріпилась в основі «Галичанки», у складі якої вже чотири сезони поспіль стаю чемпіонкою України. Проте мрія кожного спортсмена – досягти максимальних вершин. Отож, я дуже хочу, щоб моя команда вп’яте довела Україні, що ми – найсильніші!  А також бажаю вдалих виступів у жіночих Єврокубках, в яких «Галичанка» постійно бере участь та останні два сезони є єдиним представником України у цих змаганнях. І найзаповітнішою моєю мрією є Олімпійські ігри.

Фото Анжели Савченко

– А давай пригадаймо ті часи, коли для тебе у гандболі все тільки  починалося …

– Я з раннього дитинства прагнула до того, щоб займатися спортом. У моїй родині багато спортсменів-ігровиків. Батько Володимир колись грав за футбольну команду Жидачева. Дядько Тарас Іваник  – волейболіст. Ще  один дядько Василь Іваник  – вчитель фізкультури  Жидачівської гімназії, де я навчалася до 8 класу. Якраз він й привів мене на гандбольну секцію до Андрія Мироновича Давидчака. Тренуватися я розпочала  ще з другого класу. Так я стала першим спортсменом-ігровиком у нашій родині по жіночій лінії.

З 8-го класу навчалася у Львівському училищі фізичної культури, саме тут доросла до  звання майстра спорту України. І вже у шістнадцять років опинилася у «Галичанці».

 – Хто з тодішнього складу «Галичанки» був для тебе прикладом?

– На той час лідерами були Тамара Смбатян та Ірина Стельмах, до їх рівня і прагнула дорости. До речі, Іра Стельмах нещодавно повернулася до «Галичанки», тож я щиро рада, що граю поруч з тією гандболісткою, на котру свого часу рівнялася.

Які найсильніші емоції згадуються тобі, повязані власне зі спортивною діяльністю?

– Завжди дуже сильні  емоції виникають, коли бачу, скільки людей підтримує нас на домашніх матчах.  І не тільки на домашніх… Наприклад, війсьвокослужбовці Національної гвардії України вболівають за нас не лише у Львові, але й в Ужгороді, де дислокується наш основний конкурент – «Карпати», тому там  підтримка – надважлива. Інколи супроводжують «Галичанку» у виїзних матчах й ультрас команди, а у домашніх іграх саме вони задають тон вболівання, і ми з дівчатами безмежно вдячні їм. Часто підтримують нас у Львові футзальна «Енергія» та волейбольний клуб «Барком-Кажани».  Навіть міський голова Андрій Садовий приходить на наші матчі.  Сильна підтримка вболівальників заряджає енергією перемог.

Фото Оксани Вацеби

– А чи є у твоєму житті той, хто підтримує найсильніше з усіх. Ти маєш коханого?

– Зі своїм хлопцем я досить довго, однак, не ображайтеся,  про особисте говорити не буду. Я просто побажаю всім любові і людського тепла.

Довідка

МАР’ЯНА МАРКЕВИЧ (21 рік).

Народилася 5 січня 1998 року у селі Туради Жидачівського району.

Майстер спорту.

Ігрове амплуа: розігруюча.

Зріст  167 см, вага 68 кг.

У складі “Галичанки” – чотириразова чемпіонка України у жіночій Суперлізі, неодноразова володарка Кубків та Суперкубків України, півфіналістка європейського Кубка Виклику-2015, учасниця Кубків ЄГФ сезону 2015/16, 2016/17, 2017/18.

Тренери: Андрій Давидчак, Віталій Надич, Тетяна Штефан і Анжела Савченко, Василь Козар.

У складі молодіжної збірної команди України боролася за путівку на чемпіонат світу-2016.

Освіта: студентка 4-го курсу Львівського державного університету фізичної культури ім. Івана Боберського (навчається з 2015 року).

Хобі: любить співати.

Життєве кредо:  “Завжди вір у себе, бо без віри не буває перемог!”

Фото Анжели Савченко

Підготувала Наталія Васьо