Як розвивають гандбол у Львові. Роман Федишин – про фінансування, найкращу гру «Галичанки», «СКА-Львів» та програму «Дитячий тренер»

Львів – один з головних центрів українського гандболу. Місто має свою команду у чоловій Суперлізі, але найбільші львівські успіхі пов’язані із жіночою «Галичанкою», яка виграла національний чемпіонат вже п’ять разів поспіль (2015 – 2019), а в середині березня 2020 вдруге у своїй історії звоювала титул у Балтійській лізі. В інтерв’ю сайту ФГУ президент клубу Роман Федишин, який також є президентом Федерації гандболу львівської області заявив, що «Галичанка», має готову основу для збірної України. Крім цього Роман Феишин розповів про фінансування команди, прогрес гравців та тренерів, а також про особливість стратегії розвитку гандболу у Львівській області і про головну проблему, що стримує чоловічий «СКА-Львів».

З гандболом ви пов’язані упродовж всього життя. Надайте, з чого все почалось?

Я займався гандболом з третього класу, потім були київський спортінтернат, грав у дублі запорізького ЗІІ, у львівському СКА. Зазнав травму, і як гравець великих успіхів не досягнув, але гандбольну школу маю. Далі багато років займався бізнесом.

Черговим титулом для «Галичанки» стала перемога у цьогорічній Балтійській лізі. У вирішальному матчі ваша команда в мінську впевнено перемогла білоруський БНТУ-БелАЗ 34:30.

 

Для мене важлива не тільки перемога у Балтійській лізі, але й рівень гри. У матчі за перше місце «Галичанка» показала свій найкращий гандбол за останні шість років. І для цього була проведена велика робота. Гадаю, наша команда зараз має готову основу для збірної України.  Дівчата показали себе на міжнародному рівні.

Майже всі гравці «Галичанки», є нашими вихованцями. Дуже добре працює наша школа, тренери Василь Козар та Віталій Надич, які готують молодь. Те, що «Галичанка» виграє, це не просто так, це ефективність роботи всієї клубної вертикалі.

Що саме у грі «Галичанки» ви  відзначили?

У вирішальному матчі Балтійської ліги команда відразу захопила лідерство і спокійно довела до матч перемоги. Дівчата показали гру європейського рівня – діяли командно як в захисті, так і в нападі. Свої найкращі якості продемонстрували лідери. В цілому, «Галичанка» показала дуже зрілу гру, хоча багатьом нашим дівчатам 19-21 рік, а найстаршим у команді 24-25 рокі. Склад наших суперниць набагато більш досвідчений.   

Вирішальний матч Балтійської ліги «БНТУ-БелАЗ»  (Білорусь) – «Галичанка» (Україна)

 У капітана «Галичанки» Наталі Савчин цього сезону відразу кілька особливих моментів: 9 голів у матчі збірної України проти Польщі, а тепер звання найкращої лівої півсередньої Балтійської ліги. 

 Наталя дуже добре проявила себе як капітан, як лідер і справжній командний гравець. Також вона демонструє якісну гру. Це думаюча гандболістка, основа нашого захисту. В нападі вона здатна забивати з далекої відстані. У неї з’явилися нові кидки в арсеналі, наприклад кидок з одного кроку. 

Також відчутно додала цього сезону півсередня Тетяна Поляк, яка здатна грати на різних позиціях.

Так, Тетяна дуже універсальний гравець. Вона дуже багато працює на тренуваннях, ставиться до них надзвичайно відповідально. Її коронний кидок знизу, дуже складний для захисту. При цьому поки вона розкрила лише невелику частину свого потенціалу.

Ще одна з гравців, яка потрапила до символічної збірної Балтійської ліги це розігруюча Мар’яна Маркевич – одна з найкращих снайперок матчу за титул.

Вона справді дуже добре себе показала. Маркевич любить перегравати один в один і виходити на позицію для кидка, забивати сама. Але крім того вона підтримує темп атаки, виводить партнерок на кидки. Іноді вона порушує правила –

грає на гравця в атаці, але у матчі проти БНТУ-БелАЗ ми побачили від неї дуже хороший обіграш: на короткій відстані, на кроках, без ведення – це технічні дії високого класу. У Маркевич також є значний потенціал і вона тільки починає показувати те, що вона може.

Щодо воротарів «Галичанки»: Вікторія Салтанюк постійно викликається до збірної, натомість Марія Гладун багато пропускає через травми.

и дуже вдячні нашому лікарю Ростиславу Козакевичу, який поставив на ноги практично всіх наших гравців із лазарету. Майже всім гандболісткам, які цього потребували, клуб зробив операції. Гравці мали хорошу реабілітацію і ми всіх повертаємо. Гладун після операції набрала прекрасну форму, але, на жаль, під час гри наступила на м’яч – у неї був  надрив. Довелось робити повторну операцію. Зараз Гладун проходить відновлення.

Вікторія Салтанюк зіграла дуже впевнено, хоча їй лише 19 років. Вона ще буде додавати. У «Галичанці» з воротарями працює окремий тренер Оксана Площинська, що відразу дало результат.

Тетяна Штефан та її асистент Анжела Савченко вдруге очолили «Галичанку», замінивши рік тому Віталія Андронова. Як оцінюєте роботу сьогоднішніх тренерів команди?

Тетяна Штефан та її асистент Анжела Савченко вже мали багато серйозних ігор. Вони зростають разом з командою. Тренування «Галичанки» стали більш різноплановими. Я задоволений роботою тренерського штабу і дружною атмосферою в ньому. В результаті прогресує гра команда та гравці індивідуально.

Чи збережеться цей склад «Галичанки» на наступний сезон?

Ми робимо все можливе для цього, хоча нашим гравцям надходять пропозиції. Якщо це будуть пропозиції від провідних клубів, ми будемо раді. Але я особисто незадоволений тим, до яких клубів уходили наші гравці, коли у них закінчувались контракти. Наталя Воловник (команда MŁYNY STOISŁAW KOSZALIN, Польща – прим. авт.) і близько не показує тієї гри, на яку вона здатна. Дуже рано від нас пішла Тамара Смбатян (Mаgura Cisnаdie, Румунія). Леся Смолінг (MŁYNY STOISŁAW KOSZALIN, Польща) також не показує свого справжнього рівня. Я вважаю, якщо йти з «Галичанки», то в ті команди, де дівчата зможуть зростати.

У «Галичанки» є титули в чемпіонаті України та в Балтійській лізі, проте команді не вдається пройти далеко у єврокубках.

У нас вже кілька років перед «Галичанкою» стоїть завдання потрапити до групового раунду Кубка ЄГФ. Зараз там рівень дуже високий. І нам було по силам це зробити вже цього сезону. У протистоянні з румунською «Магурою» в двох матчах ми програли лише один тайм – першу половину першої гри, коли ми поступились у 9 м’ячів. Шість голів ми відіграли, але ще двох нам забракло. Наша мета у єврокубках незмінна – груповий раунд, щоб львів’яни могли побачити більше ігор хорошого рівня. 

У нас є свої уболівальники. Але нам важко тримати їх інтерес, адже у нас мало хороших домашніх ігор. Якщо ми будемо мати два хороші матчі на місяць матчі, тоді нам буде зрозуміла наша стратегія роботи з глядачами.

 

 Ніхто не знає як довго триватиме карантин. Є невизначеність у багатьох галузях. Чимало організацій в Україні, вочевидь, зіткнуться із фінансовими труднощами. Чи можуть бути проблеми у «Галичанки» ?

Ми поводимося досить скромно. Можливо, для України у нас бюджет непоганий, але ми ніколи не ставили надзвичайно високих зарплат, не мали великих витрат. Переконаний: ті спонсори, які підтримують команду, і надалі збережуть фінансування у тих же розмірах, як і зазвичай. Наш головний спонсор це компанія «Шувар», засновником якої я є. Також нас дуже добре підтримує логістична компанія Meestgroup і наш партнер Ростислав Кисіль.Серед наших партнерів IT-компанія SoftServe, група компаній «Фест», допомагають нам і дрібніші підприємці. Наша мета, щоб у команди було якнайбільше спонсорів.

Коли ми тільки починали, ми просили наших друзів, щоб вони брали по одному нашому гравцю на зарплати. Це всіх нас об’єднувало і давало відчуття, що «Галичанка» це спільна команда. Впевнений, якщо ми матимемо більше хороших ігор у Львові, тоді наш фінансовий стан буде ще кращим.   

Раніше ви сказали про клубну вертикаль. З чого вона складається?

«Галичанка» – це команда майстрів, але основою нашої впевненості Училище фізичної культури, де плідно працюють тренери Василь Козар та Віталій Надич. Вони кожного року дають нам хороших гравців, які потрапляють до дублю «Галичанки» і мають шанс пробитись до першої команди. Під основу також добре працюють кілька дитячих тренерів. У нас хороші контакти зі школою Городенка та іншими школами нашого регіону, звідки до нас поприїжджають діти. Набір до УФК це повністю компетенція Козара і Надича. Тренери з дитячих шкіл з радістю віддають їм вихованок, адже знають, що вони будуть прогресувати.  

Дуже приємно, що дві гандболістки «Галичанки» Анастасія Дорожівська та Анастасія Баранович, які ще грають, паралельно також почали тренувати маленьких дітей.

Ви є президентом Федерації гандболу Львівської області. Якою є стратегія розвитку гандболу у Львівському регіоні?

Наша стратегія полягає у розвитку дитячого гандболу. Величезна роль тут належить дитячим тренерам. На щастя, у нас є тренери, які працюють вже давно. Це фахівці в районах Львівської області – Жидачів, Новояворівськ, Камянка-Бузька, Городенка. Це давні школи, які дають нам хороших дітей.

Важливо, що у нас дуже хороша, надійна співпраця із Львівським обласним управлінням спорту, яке допомагає нам у фінансуванні, з усіма виїздами «Галичанки» у чемпіонаті.

Також маємо хороші ініціативи з розвитку спорту в місті. Я є депутатом Міської ради і знаю, що у Львові приділяється дуже багато уваги саме розвитку спортивної галузі, особливо після того, як її очолив Антон Нікулін (Начальник Управління спорту Львівської міської ради).

Мабуть тільки у Львові є така програма як «Дитячий тренер». Сто найкращих дитячих тренерів з усіх видів спорту в кінці року отримують премії по 25 тисяч гривень. Також створене комунальне ДЮСШ, де тренери можуть стати на ставки і мати зарплату по 10-15 тисяч гривень з міського бюджету. Тих, хто краще працює, також підтримує Обласна федерація.         

Львів працює над будівництвом у місті спорткомплексу. Це великий проект. В бюджеті вже були гроші для початку будівництва, але зараз ця криза нас дещо вибила. В спорткомплексі буде чотири зали – для гандболу, баскетболу та волейболу і одна велика зала.

Якщо «Галичанка» найсильніша команда жіночого гандболу України, то чоловічий клуб «СКА-Львів», до фаворитів не належить, хоча і намагається робити сюрпризи у Суперлізі.  

Нас тішить, що «СКА-Львів» тримається у Суперлізі. Команду утримує Федерація гандболу Львівської області та компанія «Шувар». Але проблема  СКА як у минулі часи, так і зараз, в тому, що ми не покладаємось на власних вихованців. У Львові немає спортивного інтернату. Якщо він буде, то інтерес до команди збільшиться. Нам потрібно виховувати своїх гравців для чоловічого гандболу. Втім поки у нас немає тренера, яка б серйозно займалась хлопцями у дитячому гандболі. Якщо такі люди з’являться, то «СКА-Львів» зростатиме і матиме більшу підтримку від нас. Шукаємо тренерів! Оголошую на всю Україну: хто хоче у Львові працювати з дітьми-хлопцями, приходьте до нас і працюйте.

 Федерація гандболу України